Тиха історія завершення ГВ. Особистий досвід

Завершення грудного вигодовування починається з першої ложки прикорму.
Тільки в когось воно триває декілька місяців,а в когось – декілька років
(с) Зростаємо природно

Досвід завершення грудного вигодовування може бути дуже різним: через радощі пологового та введення суміші, особистий вибір, з перев’язуваннями та іншими варварськими доповненнями чи довготерміновим у декілька років. Мені хотілося своєї «золотої середини», щоб не чекати умовного самовідлучення, але й зробити все максимально м’яко. Забіжу до кінця та скажу, що все вдалося досить і досить добре. Наш досвід не претендує на ідеальність чи наслідування, але я намагалась зробити все максимально м’яко та природно, хоч і зі своєї ініціативи. Як це все виглядало – читайте далі.

Трішки передісторії

Насправді наше із Смурфом грудне вигодовування було безпроблемним від самого початку. Так, неправильне прикладання і невеликі тріщини знайшли своє місце в житті щойно мами, але щиро не вважаю їх чимось надзвичайним. Нас оминуло підрізання вуздечки, маленький набір ваги, дурні поради педіатра (вона правильно вирішила не ділитись радянськими знаннями), з бабусями ми гарно про все домовлялись. Навіть лактостаз був усього раз чи два.

Єдиним суттєвим питанням, яке викликало конфлікти, було коли ж завершувати ГВ. Мене активно переконували, що року тут вистачить. Я з самого початку знала і розуміла, що цього мало і так точно не вийде. Саме в цьому питанні ніяк не вдавалось аргументовано довести свою позицію та дійти згоди. Якщо з більшістю міфів та народних уявлень ми розібрались ще в перші місяці, то тут всім було дивно, як дитина (ще й хлопчик!) в 2+ роки їстиме цицю. Мабуть, особливо важко ця думка давалась при погляді на кількамісячного Смурфа, який смачно їв щогодини. Всі уявляли, що в два роки це виглядатиме так само, а різні корисні продукти та дорослі страви дитині будуть нецікаві.

Для початку я вирішила відповідати «буде видно». Вже ближче до року стало зрозуміло, що мама нічого такого не планує і ми домовились умовно на літо, коли будуть довші дні і більше цікавих відволікаючих факторів для малюка. Коли ж пройшли спекотні місяці, наше ГВ стало тихим, малопомітним і, головне, вже таким звиклим для всіх, що ніхто нічого не запитував. Як і планувала мама :) Можливо, комусь таке здається дивним, але мені було простіше наочно на дитині показати переваги та реалії, ніж сперечатись.

Насправді питання завершення ГВ є компетенцією виключно мами. Вона може слухати поради, досвід, побажання, але здоров’я та годування – її, тому рішення та відповідальність є маминими. Тут дуже важливою є підтримка чоловіка, оскільки іноді витримувати психологічний тиск буває дуже важко. Наш тато був не в захопленні від тривалого годування, але в результаті теж бачив переваги такого вибору.

Початок прикорму

Отак і почали прикорм

Смурф сам вибрав початок свого прикорму (про введення прикорму можна детальніше прочитати тут), коли близько півроку почав з криками видирати їжу з рук. Якраз з оптового ринку почали приїжджати гори овочів для зимових закруток і мою дитину всі вони страшенно цікавили. А з яким ентузіазмом пробувались варена кукурудза і квашений огірок… Тут вже стає зрозуміла, що табличний прикорм (педіатричний, медичний) мав мало місця в нашому житті. Так, кухлик зупки чи дві ложки вівсянки на воді я довго варила окремо, але ніколи не цікавилась грамами, об’ємами та порядком введення продуктів. Набагато важливішими були реакції та цікавість дитини. Смурф же хотів пробувати абсолютно все. Мені це не дивно, бо він з народження спостерігав трапези нашої сім’ї. Регулярно хтось щось давав дитині пробувати зі своєї тарілки. Гречка, картопля, шматок м’яса чи фрукт – маленькими дозами йшло все. Варто сказати, що дитині давали виключно здорову їжу, без смаженого, сосисок чи консервів. Мікродози (шматочок, який поміщається між двома пальцями, наприклад, зернина гречки) йшли дуже добре і таким розміром продуктів син не давився. Їжу він жував деснами, бо перші зуби з’явились аж в 8,5 місяців. Так, діти чудово з їжею справляються без зубів.

Таким чином до року Смурф перезнайомився зі всіма звичними для нашої сім’ї стравами та продуктами. Дещо я робила йому окремо, бо мені не смакувало, а маленький хлопчик дуже любив. Наприклад, вівсяна каша на воді (фу і бе) з додаванням фруктів чи зупка з броколі (в результаті мені набридло і теж навчилась її їсти).

Кожну страву Смурф старанно запивав цицею. Одразу чи через хвилин 20, але це нас не оминало. Навіть, якби мамі цього хотілося, дитина інтуїтивно розуміла, як правильно. А в мами теж була добра інтуїція та слухання себе і маленького хлопчика. Великі порції їжі можуть мати надто велике навантаження для травної системи дитини, а грудне молоко допомагає зі всім справлятись.

Перші заміни годувань

Вже ближче до року порції їжі стали такими, що витісняли мамине молоко. Разом з тим проміжки між годуваннями теж виросли, приблизно до двох годин. Я вирішила, що нехай так буде. Не виглядало, що Смурфові було від цього погано та й вік вже дозволяв. Спостерігала тільки, щоб процес не йшов надто активно (згадуємо про навантаження на травну систему) і щоб не було застоїв молока. Як тільки відчувала наповнення – пропонувала дитині груди. Навіть декілька ковтків приносили полегшення та регулювали процес вироблення молока.

Прикорм – це весело)

Багато мам, коли починають заміну годувань, вирішують замість кожного ГВ пропонувати їжу або дитину відволікати. Мені така схема не подобалась, бо деякі малюки можуть прикладатись щогодини. Що тоді робити – постійно давати їсти чи бавити? На мою думку, відлучення має були легким і простим для обох, а танці на кухні чи з іграшками сюди не дуже пасували.

Тому я вирішила піти від зворотного – ввести приблизний графік сніданків/ обідів та вечері, а годування залишити, як є. Я переважно їла чотири рази, Смурф перекушував зі мною, тому тут нічого особливого не довелось придумувати. Скажу, що йому зараз майже 2,4 роки і такий графік в нас залишився досі. Перерва між прийомами їжі приблизно 4 години, порції можуть бути дуже різні за розміром.
Груди після їжі я поступово перестала пропонувати і дивилась на бажання сина. Якщо він просив – добре, якщо ж ні, то чекала, коли попросить наступного разу. Таким чином в нас пропали годування після сніданку (ми любили багато гуляти), після обіду (тут перерва була недовга, бо ще мав бути другий денний сон) та після вечері. За останній пункт варто згадати детальніше: більшість мам намагаються нагодувати дитину перед самим сном, аби він був міцніший. Тільки є такий нюанс, що ГВ вночі після року має більше психологічних аспектів, ніж фізіологічного насичення. На міцність сну впливає маленька кількість прикладання вдень, мало контакту та ігор з мамою, болюче прорізування зубів, бажання пісяти та багато іншого. А засинають діти значно легше та швидше саме з грудьми, так придумано природою. Кажучи точніше, каша перед самим сном тут ні до чого.

З іншої сторони, в нас вдома вважають, що між їжею та нічним відпочинком має бути перерва, щоб організм встиг хоч трохи перетравити отримане. Тому Смурф вечеряв з нами десь о 20:00, а вже на сам сон була стандартна циця.

Подальше забирання грудного вигодовування

За декілька місяців в нас відпало всього (чи аж, кому як) три годування + стали більші проміжки між прикладаннями (десь дві години замість однієї). Якщо спробувати порахувати, то виглядало все десь так: ГВ зранку після сну, на денний сон (найдовша перерва), в обід, на денний сон, 2-3-4-5 ввечері (під настрій і залежно від емоційності дня). Консультанти з ГВ радять не забирати активно годування, щоб дитина встигла звикнути до відсутності прикладання в звиклий час чи ситуації. Мені сподобався десь прочитаних проміжок в 1-1,5 місяці, спішити планів не було.

Їсть він зараз все

Крім цього в нас існували прості правила: зранку чи в обід, якщо ми десь їздили по особливо людних місцях, я пропонувала перекус та воду і казала, що циця буде вдома. Винятки теж були: посиденьки з іншими дітьми (поїсти за компанію то святе :) ) або велика кількість емоцій/перевтома. В таких випадках мені простіше було знайти тихе місце, ніж мучити дитину. Так, я не люблю публічних годувань з однієї простої причини: для мене це інтимний процес, а Смурф легко відволікався.
Я довго думала, яке годування забирати наступним і вирішила спробувати усунути прикладання перед сніданком. Під ранок Смурф ще з народження любив прикластися до грудей, тому перерва між ГВ аж дуже сильно не зросла. Ми прокидались і йшли на кухню, де щось швиденько варилось: вівсянка, яйця чи грілись залишки вечері. Пройшло легко та без особливої уваги, Смурф навіть ні разу не повертався до цього годування.

Наступним була черга годування перед обідом. Ми часто кудись їздили, повертались додому в цей час і банан мені був простішим в переповненій маршрутці. Зроблено! Таким чином залишились годування на денний сон, ввечері, нічний сон та ніч. Кожного разу, замінюючи прикладання чимось іншим я уважно спостерігала, чи сину було добре з цим. Чи він не є більш нервовим, чи  не прикладається більше ввечері або вночі. З цим все було добре, виняток – прорізування зубів, тоді ночі перетворювались на постійне ГВ. Тут теж нічого нового не прийшло, так було зі Смурфових півроку.

Хвилююча частина – денний сон та вечір

Оті прикладання, що залишились, в моїх очікуваннях були найважчими. З цицею сон приходив швидко і легко, вечір завжди в обіймах мами, ну і вночі ж не скажеш просто «спи». Ще в Смурфа тривав довгий перехід з двох денних снів на один (ціле літо) і важко було вгадати, як вийде саме сьогодні. Трохи почитавши досвід мам, я вирішила спробувати вкласти у візочку. Такий варіант мені давав ще один бонус – можливість, що хтось інший вкладе Смурфа спати.

Ми почали ходити гуляти на сон. Це було не дуже зручно мені, бо я в цей час переважно або працювала, або дрімала поруч. Та треба було зрозуміти, чи такий спосіб взагалі можливий, може рано Смурфу. Перші декілька прогулянок були довгими. Син не капризував, але довго роздивлявся і крутився. Поки я роздумувала, чи це добре, чи ні, Смурф почав засинати швидше. Мабуть, допомогло те, що часто я і так не встигала до першого сну додому і він задрімував у візку або ерго від колисання. Тобто ми вже мали такий позитивний досвід, але хаотично.

Так півліта ми і вкладались: то один раз вдень, то два. Тільки мені набридло виходити з дому і я вирішила, що візок можна і в квартирі повозити туди-сюди. Процес займав хвилин 15: Смурф мені махав рукою, я співала, він засинав. Зараз все те саме, тільки в ліжку. Іноді навіть за 5 хвилин :)
Станом на 1,7-1,8 року залишились вечірні годування (переважно одне, рідше два), на сон та ніч. Відволікти Смурфа книжкою чи іграшками вже взагалі не складало проблеми, тому навіть не опишу точно, як забрались ті прикладання. Просто і тихо, без уваги.

Мої найбільші переживання – відлучення від нічних годувань

Попереду мене чекало найцікавіше – ніч. Я пробувала декілька разів змінити вкладання на сон. Заговорити, заколисати на руках, йти за схемою «спочатку книжка потім циця-циця спить, давай зранку». Нуль реакції. Можна було б не спішити, але нічні годування мене почали нервувати та ставати неприємними. Прикладання зіпсувались, Смурф іноді тягнув груди на всі боки, вночі нормально йому не поясниш, що мамі болить. Я дратувалась і не висипалась. Для мене це стало сигналом, що пора згортатись остаточно. Можна було шукати шляхи вирішення, я перечитала багато інформації на тему. З іншого боку, довше двох годувати і не планувала, тому активно думала над згортанням. Тут мені знадобилась допомога тата, ми пішли вкладати Смурфа вдвох. За декілька вечорів нам це вдалося і таке засинання тривало ще десь тиждень. Потім ми тата відпустили і ця роль знову вернулась тільки до мами. Це був найважчий момент, бо пробувала я декілька разів та і зараз мій син не дуже охоче відпускав засинання з грудьми. Він крутився, підіймав мою футболку, а я постійно його відволікала. Так, варто було зачекати, але тут вже до мене раптово прийшла впертість і я вирішила настояти на своєму. Цьому моменту в нашій історії радію мало, але пишу так, як було. 40 хвилин вкладання – то було трохи довго для мене, але і не танці з бубном. Звичні колисанки та погладжування. Я видихнула і подумала, що місяці два нічого більше робити не буду. Нам обом треба було звикнути до нового та і я хотіла зрозуміти, чи ніч не перетвориться на повний жах. На диво, ночі були більш-менш спокійні і мало відрізнялись від попередніх. Та й годування в цей час ще були присутні.

Що робити вночі?

З татом завжди добре спати

Консультанти з ГВ кажуть, що за два-три місяці нічні годування мають поступово зникати, якщо дитини темп відлучення був комфортний. Ще одна важлива інформація від них: замість ГВ вночі потрібно дати щось інше. Що мається на увазі? Дитина звикла засинати біля грудей. Якщо мама завершує ГВ активно (дехто може весь процес втиснути в один місяць), то не вийде вночі ГВ просто замінити колисанням. По-перше, дитина не звикла. По-друге, Ви дійсно хочете по 1-2-3-4-5 разів за ніч носити на руках, колисати на фітболі і т.д.? Спати коли? Має бути якийсь замінник, який підійде і мамі, і дитині.

В нас такий був, хоча я так не планувала, та й не одразу зрозуміла, що це підходить. В нас спільний сон. Десь з місяців 12 я на сон постійно співала сину колискові, «аааа», шикала тихенько чи гладила. Смурф звик, що це теж означає сон. Майже всю осінь я пробувала іноді крізь сон йому поспівати замість давання грудей. Іноді це працювало, іноді ні, але схема діяла. Коли я мала настрій, то так і робила. На мій сон чи сон дитини це не впливало.

Я планувала зачекати добрих місяці два до остаточно відлучення, але вийшло по-іншому. Десь тижні через три, ми клали Смурфа спати і пішли дивитись фільм. За години дві син почав крутитись і я побігла до нього. Тільки замість ГВ чомусь вирішила поспівати. Досі не знаю, що мене спонукало так зробити. Та моє чудо почуло, що мама поруч і заснуло секунд за 15 далі. В мене тихо покругліли очі, але вирішила спробувати ще раз так зробити. Вночі син прокидався ще два рази і засинав від мого «ааа» та погладжування. Ніч в нас пройшла без ГВ і дуже спокійно. Я була сильно здивована і не вірила, що так ще раз повториться. Та наступні ночі були такі: син засинав від мого співу і грудей не просив.

Підсумки, висновки та різне корисне

Можна було б сказати, що на цьому наше ГВ завершилось, АЛЕ… Ще декілька разів після тих ночей Смурф згадував за цицю вдень і пробував прикладатись. Тут насправді нічого страшного немає. Чому все має різко завершуватись в один день? Можуть бути прикладання раз на декілька днів, раз на тиждень. Це нормально і зовсім не напружує. Таким чином наше грудне вигодовування протривало до 2+ років і припинилось. Мої груди були м’які, без ущільнень та проблем. Ми обійшли полин, зеленку та інші дурниці.

Поради з власного досвіду:

1. Активний прикорм до року (коли ГВ постійно витісняється і може залишатись лише на сон) шкодить травній системі дитини. Краще робити все поступово.
2. Відлучення може бути з ініціативи мами чи дитини. В будь-якому випадку має бути комфортно обом.
3. Якщо в мами тверді груди чи дитина плаче за цицею – дайте! Це про попередній пункт.
4. Перерви між забиранням годування мають бути досить великі. Мені було добре місяць і більше.
5. Можливі регреси. Це нормально і вони швидко минають. Краще тимчасовий крок назад, ніж дитячі істерики.
6. Після року можна і навіть треба вводити мінімальні правила. Це про виховання. Груди мамині і вже можуть не бути основною їжею в кожну секунду.
7. Якщо дитина часто зависає на грудях, можливо, їй бракує маминої уваги.
8. Якщо дитина прикладається активно вночі, спробуйте збільшити кількість годувань чи контакту вдень.
9. Подумайте, як будете вкладати дитину вночі без грудей. Обоє мають висипатись.
10. Коли завершувати ГВ вирішує виключно мама. Це її відповідальність, а не бабусі, тата чи лікаря.

Легкого всім завершення!