Прикорм та поради нашого дитинства

Початок прикорму – завжди хвилююча річ для мам. Яблучко, кабачок чи краще пюре з баночки? Коли давати воду, он сусідка з чотирьох місяців дає і дитина нормально п’є. Та й бабусі давно кажуть, що пора починати, бо маля голодне, «що там тієї циці». Якраз про такі поради та їхнє походження сьогодні йтиме мова. Про різні застарілі міфи, стереотипи та деякі дурниці, які підкидають самі ж мами.

 Прикорм в СРСР та наше дитинство

Давайте заїдемо трохи в минуле, в наше дитинство та корені тих порад, які дають бабусі. Оті всі фрази про пюре в 4 місяці, ранні кашки, вміння «вговорити» таки дитину щось з’їсти і т. д. говорять вам не зі зла і не з бажанням нашкодити. Кажуть, бо колись так робили всі і так було правильно: приходила мама з дитиною на черговий огляд до педіатра, а їй баночку з чимось дають зі словами, що пора вже вводити і вже замінювати годування. Ще й перепитають наступного разу про успіхи. В чому корінь? Не було декрету три роки. Мама мала пошвидше вийти на роботу та працювати на благо країни, тому дитину швидко мали підготувати до ясел і вйо до праці. Чим швидше мама перестане годувати грудьми та відділиться від дитини, тим краще. Привязаність, сталий психологічний розвиток, природне батьківство? Це нікому не було потрібним.

В той час ніхто не заморочувався налагодженням грудного вигодовування: якщо в мами після народження дитини нічого не виходить, то знаходився добрий десяток причин, чому продовжувати немає сенсу. З найбільш поширених можна згадати про немолочність, соски неправильної форми чи просто так буває. Немає молоко – ну і добре. В той час існувало багато «молочних кухонь», де можна було для початку взяти донорського молока, потім звичайного та спеціальних каш.

Таким чином росли тисячі дітей. Якщо ж в мами з ГВ все виходило успішно, то педіатри теж знаходили багато причин, чому варто завершити – будь-які висипки, хвороби чи банальне «там вже нічого корисного немає». Тобто мамі просто не давали вибору скільки і яким чином годувати. ГВ створює міцний психологічний зв’язок між мамою та дитиною, укріплює прив’язаність. Кому була потрібна мама, яка керується природними поривами та піклується про дитину так, як тій насправді потрібно?

Звідси походять і всі решта поради про ГВ і прикорм – вони мають на меті швидке завершення грудного вигодовування.

Розбір порад: шкідливі наслідки

Допоювання водою. Допоювати дитину непотрібно, бо грудне молоко на 80% складається з води. Тому ГВ замінює і воду, і їжу до певного віку. Це перекреслює поширений міф, що дитя відчуває спрагу та потребує чогось додаткового. Для чого так робили? Вода витісняла в шлунку дитину мамине молоко і «відтерміновувала» потребу в їжі, тобто вона фактично не давала потрапити їжі та всій користі. В результаті можна швидко отримати недобір ваги та призначення суміші.

Допоювання в перші дні (і далі теж) перешкоджає нормальній частоті грудного вигодовування. Проте можуть бути й більш серйозні наслідки: підвищення рівня білірубіну (жовтуха), суттєва втрата ваги чи більш довге перебування в лікарні (якщо була така потреба). Також можливе виникнення алергій, як реакція неготового організму на раннє введення додаткової їжі.

Існує ще таке поняття, як водна інтоксикація – явище, яке виникає при великому споживанню води дитиною в перші місяці життя. Як це може виглядати? Надмірне сечовипускання, набряки навколо очей, низька температура тіла і навіть судоми. Про це говорять і європейські, і американські дослідження. Серйозно звучить, як для просто попити водички, правда? Наступного разу, коли бабусі нарікатимуть, що дитину мучить спрага, розкажіть їм про такі можливі наслідки.

Раннє введення прикорму. Чому так робили вже описано вище, а от який вплив? Дитина народжується з неповністю розвиненими органами, частина з них активно дозріває вже разом з дитиною. Мозок, наприклад, активно розвивається ще рік, а травній системі потрібно приблизно ще шість місяців, щоб почати знайомитися зі звичною їжею. До цього моменту корисним є виключно грудне молоко (або суміш). До раннього введення прикорму дитина просто неготова і це може їй сильно нашкодити. Сюди ж дуже активний прикорм після півроку, бо шлунку елементарну треба навчитися справлятися з новою їжею. Великі порції дають зайве навантаження на всю травну систему. Спробуйте згадати, як почуваєте себе після переїдання. Важко, правда? Дитина може відчувати щось дуже схоже, якщо кожного дня давати їй надто багато нової їжі. На жаль, факт посмішки в маляти та відкривання ротика не завжди є ознакою того, що їй все добре. Ми часто не пов’язуємо плачі чи капризність дитини саме з кількістю їжі.

Годування по годинах. Це було потрібно з тієї ж причини, що і все попереднє: щоб мама була необхідна тільки у визначений час, а весь решта день могла працювати. Дитині давали воду, дурника, навіть на руках могли поносити, тільки щоб вона звикла до трьохгодинного графіка. Скільки за цей час було сліз та істерик не говорить ніхто.

Тільки не треба про «ми виросли і нічого не сталося». Ми не знаємо скільки своїх хронічних хворіб та проблем ми отримали саме завдяки радянському дитинству. Бути батьками іноді дуже важко, бо насправді кожен наш крок та вибір мають вплив на розвиток дитини. Не хочеться думати про кожну дію та її наслідки, іноді справді варто трохи розслабитися, але є речі, на які слід зважати. Так і з прикормом, можна не звертати увагу, а можна задуматися про наслідки.