Про що не скажуть на курсах для вагітних…

Сиділа я сьогодні тихенько на лавочці, поки Смурф спав, і думала, що на курсах для вагітних вчать трохи не тому. Ні-ні, та вся інформація теж корисна і потрібна інакше б не було такого попиту. Але перед тим, як говорити про права і обов’язки вагітних, періоди пологів та різне дихання, варто розказати чому саме так, а не інакше працює жіноча консультація, чи варто робити ті всі аналізи і гасати всіма центрами, куди скеровують жінку, чи треба пити виписану тонну вітамінів і препаратів і як це впливає потім на пологи, дитину та жінку; як взагалі вибрати свого лікаря, що витискання – це кримінальна справа, а окситоцин всім підряд зовсім не потрібний;
Що пологи – це не процес для голови і рахувати хвилини між переймами, багато говорити в активних пологах гроблять (ну інакше не скажеш) все, а потім жінку стимулюють, бо “слабка родова діяльність”. Те, що її всю вагітність розслабляли магнеВ6 де треба і не треба, я вже мовчу;
Що в кожного лікаря треба запитувати що і для чого він робить і які ризики можуть бути;
Говорячи про ГВ, варто сказати, що реально “неправильні” соски бувають рідко, а новонароджена дитина плаче не тільки від голоду, а й від стресу і “де мама?”;
Що в ГВ найголовніше – мамине терпіння та бажання, а все решта додасться. І про слово “немолочна” взагалі треба забути. Між іншим, я теж дитина донорської кухні, але малому нічого не бракує, а свої радості чемно ловимо в кожному віковому періоді;
Кажучи про розвиток і виховання дитини, треба розбирати, що робити з горою “порад” родичів та усіх добрих людей і як їх фільтрувати. Там насправді є багато корисного, але після всіх “дай кашу, дитина не наїдається”, “як дитина може рости без дурника”, “не привчай до рук, грудей і.т.д”, жінка починає все сприймати з агресією та упередженням;
Що дитина може кричати і вередувати багато, коли їй щось не так чи в кризи розвитку, але жінка не “погана мама”, а бажання кудись виїхати чи втекти є цілком природнім та захищає психіку;
І взагалі, від контакту 24/7 іноді дурієш і не знаєш, як рятуватися. А ще кухня/купити продукти/прибрати/попрати/і в доброму гуморі зустріти чоловіка з роботи;
Що краще спільний сон, аніж зла, агресивна мама-зомбі. А діти в різні періоди встають вночі по-різному і не тому, що не наїдаються чи привчили, а такі особливості розвитку;
Що на кожний пчих не треба запихати гору лікарств і дитина – не капуста, щоб цілий рік носити багато одежок, бо “не дай Бог вітер чи сонце зайде за хмару”;
Будь-яка температура, ще й без аналізів не лікується антибіотиками і слати треба такого педіатра/сімейного та шукати іншого.
Я можу продовжувати довго, а потім згадати ще щось і знову продовжити. І кожна мама ще щось додасть. Найголовніше – це слухати та чути себе і свою дитину, це насправді вирішує відсотків 90 усіх проблем.

А все вище перелічене вважайте коротким анонсом ;)

Давайте зростати разом!