Криза першого року життя

Вашій дитині близько року і ви перестали її впізнавати? Вона не хоче злазити з рук, постійно шукає маму? В іншу кімнату вийти неможливо, бо одразу починається крик? Дитина гірко плаче, коли їй щось заборонили, а відволікти набагато важче? Це криза першого року життя.

Зазвичай батьки помічають перші зміни в 10,5-11 місяців, проте все може відбутися і дещо пізніше. Не переживайте, вас не омине, але як саме проходитиме криза в дитини та наскільки легше буде всім опісля залежить якраз від батьків.

З чого починається криза першого року життя?

Дитина активно досліджує світ, дуже швидко повзає та пробує робити перші кроки. Світ відкривається для неї зовсім по-новому, з іншого ракурсу та можливостей. Малеча вже багато всього робить сама і в якийсь момент розуміє, що її дії та бажання не дорівнюють тому, що робить мама. Криза першого року про те, що дитина усвідомлює свою відокремленість від мами. Дитина раптом розуміє, що мама з татом – дорослі та не такі, як вона. Що вони вміють більше, дозволяють їм теж більше.

В дитини виникають інші потреби та бажання. На звичайні раніше ситуації чи заборони вона може бурхливо плакати та кричати. Дитині вже не подобається пасивний стан, коли її одягають, годують, дають іграшки. Вона хоче самостійно та активно пізнавати світ. Дитині цікаво спробувати дроти на смак, викинути вміст коробки чи тумби. Коли ви сваритеся та забороняєте, малеча справді не розуміє. Вона ж пізнає світ! Слова про небезпеку їй ще незрозумілі.

Як це виглядає на практиці знають будь-які батьки. Малеча постійно коливається між бажаннями «бути в мами на руках» та «гратися на підлозі». Якщо до цього моменту мама досить непогано розбирала різні причини дитячого плачу, то тепер вона розгублена. Іноді мами пишуть, що дитина стала вередлива, нічого не дозволяє зробити, хоче весь час гратися. Бабусі можуть додавати коротке «розбалували».

Для початку варто зрозуміти, що дитина нічого такого не робить спеціально. Вона тільки вчиться розуміти все на світі. Криза ж на те і криза, що стає важко. В цей час дитині потрібні увага та підтримка і розуміння батьками ситуації. Варто додати ще два важливі моменти. Увага в дітей в цьому віці ще зовсім слабка (і тому вони рідко чимось бавляться півгодини, як би мамі не хотілося. У дітей нестійка нервова система – вони швидко «вибухають» та довго заспокоюються. Від розуміння цих моментів і відштовхуємось в подальших кроках.

Що робити батькам під час кризи першого року?

Одразу наголошу, як роблю це завжди, що немає універсальних рецептів. Щось з цих пунктів може виявитися для вашої дитини взагалі непридатним, щось ви придумаєте своє особливе, а щось може виявитися тією чарівною паличкою, яку всі шукають. Тому прислухайтеся до своєї дитини та знаходьте унікальні рішення саме для неї.

Зрозуміти та любити. Цей пункт таки важливий для всіх:)Це провідний мотив кризи одного року. Хоча, чому тільки її?. Якщо відкинути можливі поради від ближніх про «вилізе/вже вилізла дитина на голову», «це все маніпуляції», «якщо вередує – дай по попі», то варто зрозуміти одну просту річ – це природній процес. В перші роки життя діти не вміють робити «на зло» чи вимагати щось таким чином. Вони щиро розчаровані та засмучені, коли їм щось забороняють, бо не розуміють причин. Усвідомлення небезпеки, особистих рамок чи крихкості деяких предметів прийде до дитини пізніше, а поки що вона просто вивчає світ. Малюкам в цей період теж важко і насправді навіть більше, ніж дорослим. Тому вони хочуть БАГАТО батьківської уваги та турботи. Ваша любов та обійми – найкращі ліки та заспокоєння. Якщо дитина відчуває себе в затишно та в безпеці, то всі складні періоди проходять легше та швидше.

Використовувати прості правила

Зробити простий та легкий список категоричних «Ні», а на все решта дивитися простіше. Заборони є нормальною річчю в житті маленької людини та допомагають їй зрозуміти межі та триматися за них, як за певні орієнтири у своєму зростанні. Цей список має бути лаконічним і стосуватися базових речей. Все решта – дозвольте дитині пізнавати цей світ. Частою помилкою буває виконувати кожне бажання дитини без жодного рамкування, тільки б не кричала. Ось тут можна якраз згадати таке поширене слово «розбалувати», бо до доброго звикаєш швидко.

Забрати небезпечні та небажані предмети з доступу дитини. Гострі предмети, крихкі вази чи побутову хімію кладемо по можливості високо або в закриті на замок тумби. Дитина не бачить, не може дістати – забуває і йде далі. Це якраз про нестійкість уваги в цьому віці. Можна використовувати різні замки-липучки на тумби, заглушки для розетки, кутники для краю столу. Правда, діти дуже кмітливі та швидко вивчають, як знімати ці всі штуки. Тому щось геть небезпечне варто таки покласти дуже високо і не втрачати уваги до дитини. Коли в кімнаті підозріло тихо більше 5 хвилин, я біжу перевіряти чергову знахідку моїх дітей. В доступі для них немає нічого особливого, але подертої книги мені теж жаль.

Вчитися домовлятися з дитиною. Так, і чим раніше ми починаємо це робити, тим краще. Діти нічого не розуміють в такому віці? Так, вони дійсно багато що не розуміють. Чому мамі вже негайно потрібно мити посуд і взагалі його мити. Чому робота на комп’ютері є важливішою за їхнє бажання побавитися. Чому батьки бувають втомлені чи мама кричить на спробу облизати черевики. Та вони дуже добре реагують на пояснення, чіткі прості обіцянки чи переключення уваги. Використовуйте це на практиці і швидко побачите результат.

Коли вже плач трапився

Попередній пункт розрахований на упередження проблеми, що зробити, щоб загалом вдома було спокійніше та тихіше, але не завжди так виходить. Тому тут зібрано декілька різних способів, якими батьки можуть заспокоїти дитину. Кнопки «клац» ще не придумали і надіюся її ніколи не винайдуть.

Обняти та заспокоювати. Так, мама заборонила, але вона водночас і втіха та заспокоєння. Пояснюйте чому так не можна робити, обіймайте, кажіть, що вам дуже жаль і ви любите дитину, але інакше не можна.

Переключити увагу. В багатьох батьків це дуже частий прийом. «О, пташка полетіла!», «Дивись, дядько кудись іде й несе велику коробку», «Киця біжить» (як я люблю хвостатих в такі моменти) – в межах фантазії батьків. Можна дивитися як тече вода чи крутиться барабан в пральній машинці, до речі, сторонні циклічні чи шумові дії добре працюють в таких ситуаціях.

Попити води. Магічно діє, тобто заспокоює. Якщо дитина відвертається – не примушуйте, значить зараз не спрацює, варто подумати про щось інше.

Криза першого року на практиці

Зміни в поведінці Софії я помітила якраз близько одного року. Тиха дівчинка, яка завжди спокійно перебирала іграшки в мене під ногами, почала з криком лізти на руки. Раніше вона могла сама поповзти в кімнату і там без зайвих звуків розбирати мою шухляду. Тепер вона стоїть, тримається за мої ноги та кричить. Хоче на руки та гратися разом. Як тільки я виходжу в іншу кімнату – вона з писком повзе за мамою. Не хоче бути сама, з нею потрібно постійно балакати та щось показувати.

Зараз мені простіше. По-перше, я звикла. Богдась років до трьох не хотів злазити з моїх рук. Можливо, він би і скоріше став самостійним, але народження сестри спричинило крок назад. По-друге, я вже з ним це все проходила і знаю, як все поглядає не лише в теорії. По-третє, відростила дзен і набагато спокійніше до всього ставлюся. Я знаю, що зараз потрібна своїй дитині і цей період скоро мине. Це не дуже складний час, але він дозволяє потренувати деякі батьківські вміння. Наприклад, відкладати справи і бути більше з дитиною.

Криза року минає, як і будь-які інші складнощі. Криза новонародженого ж минула, правда? Це не означає, що криків та істерик більше не буде, вони тепер регулярні гості у вашому житті, але криза року – це той тренувальний плацдарм, який допомагає і батькам, і дітям в подальшому більш успішно справлятися зі схожими ситуаціями. Придивиться – ваша дитина тепер вміє значно більше всього, вона зробила ще один великий крок в своєму розвитку.

Якщо стаття вам сподобалася, її завжди можна поширити та прокоментувати. Підписатися на блог можна тут:

• https://www.facebook.com/zrostayemo.pryrodno/
• https://www.instagram.com/zrostayemo.pryrodno/