Ідилія Instagram або чужі діти теж плачуть

Про ідеальну картинку, яку ми бачимо щодня. Щасливі усміхнені сім’ї, глянцево чиста кухня зі смачною вечерею та десертом. Доглянуті веселі діти в світлому одязі без жодної плямки. Мама в красивій сукні та на підборах. Усміхнена, завжди після міцного сну, добра та радісна. Так, ми це бачимо постійно – на вулиці серед зустрічних людей, у facebook-стрічці та instagram–i знайомих. Все красиво та ідилічно й зовсім не так, як у нас, правда?

В нашому суспільстві міцно викарбуваний образ щасливої мами, яка все встигає, завжди рада дитині та в хорошому настрої зустрічає ввечері чоловіка. Це настільки вбито в голови, що молода мама ніяк не може подумати, що буває інакше. Ще й як буває.

Материнство має дві сторони – «світлу» та «темну», але останню в нас не прийнято показувати. По-перше, ми хочемо закарбувати в нашій пам’яті світлі хороші моменти і це нормально; а по-друге, ж соромно признаватися, що у нас щось не так, не виходить чи елементарно дістало. Ось це якраз ненормально.

Про світлу сторону щастя

Мами виходять на вулицю та бачать інших мам з дітьми різного віку, які чинно сидять у візочках, їдять пюре, як у рекламі, та солодко сплять по 2 години. Молоді жінки в той час відпочивають чи спокійно займаються своїми справами. Така ж картинка чекає нас у facebook, instagram та інших соціальних платформах:

безтурботний сімейний відпочинок, тато бавиться з дітьми, посмішки, плескання в долоні, перші дослідження піску та камінців. Яскраві сонячні моменти, які викликають захоплення, лайки, коментарі та тихі зітхання інших мам. «А ось в них так все гарно, чому ж в мене не так? Чому я нічого не встигаю, не пам’ятаю,  коли робила манікюр, та втомлююся від своєї дитини?»- думається жінці. Материнство б мало викликати суцільні позитивні емоції, ми це бачимо на кожному фото друзів, журналів чи у рекламному ролику. Тут заховано багато помилок:

• Всі діти настільки різні, що по кожній можна писати окрему книгу;
• Ресурси кожної мами теж неоднакові;
• Логічно, що нам хочеться показувати та пам’ятати радісні емоції;
• І, що найголовніше, ми бачимо тільки ЗОВНІШНЮ картинку.

Ви ж не знаєте, з якими криками та плачами півгодини назад вдягала свою дитину ота усміхнена мама? Чи наскільки веселий зубний тиждень (особливо ночами) мали дві красуні у сукнях family look? А як 5 хвилин тому мама намагалася зняти з гірки невгамовного тодлера?

З іншої, темної сторони

Майбутній мамі на курсах для вагітних розповідають про багато корисних речей: фізіологію пологів, дихання та зручні пози; грудне вигодовування та зміну підгузників; рекомендують різні дитячі товари та косметику. Іноді навіть вчать азам догляду за немовлям та знайомлять зі хорошими педіатрами. На жаль, на цьому інформація переважно завершується, а про все подальше майбутнє мама має знати. Звідки, скажіть будь ласка? Добре, якщо є успішний приклад та знання бабусь, але зараз сім’ї часто живуть окремо та й вектори виховання можуть бути зовсім різні. Мами залишаються сам на сам зі своєю інтуїцією, мінімальними знаннями, досвідом подруг та сумнівним Інтернетом.

Та хто їй розкаже про тремтіння рук в перші дні не лише на зміну підгузника, а навіть на трішки міцніші обійми, бо здається, що маля розсиплеться на дрібні шматочки? Хто пояснить, що дитячий плач – це нормально (в більшості випадків), а мама все робить добре і не потрібно себе згризати? Хто поділиться, що сидіти в чотирьох стінах та колі «дім-гуляти-купити продукти» шалено нудно та іноді думається про старе життя? Чи хтось підкаже декілька лайфхаків, як з дитиною на руках зробити «всього-на-всього» хатню роботу та ще й пояснить ввечері татові, чому ж мама така втомлена? І, головне, хто скаже, що все вище написане є нормальним?

Відповідь проста – ніхто. Рідко кому трапить щастя мудрої своєї чи чоловікової мами або власна велика самосвідомість та вміння розрізняти чужу картинку та реальність. Втомлена мама виходить на вулицю з тримісячним малям та надією хоч трішки відпочити на лавочці, але дитина не хоче спати, а бути на мамі та уважно її слухати. Жінка з сумом та тихою заздрістю дивиться на інші візочки, де малеча спить або так гарно просто лежить, уважно вивчаючи свої ноги. В цей момент мамі не поясниш, що через декілька місяців вона щасливо гулятиме з допитливою піврічкою, яка спокійно сидітиме та з цікавістю роздивлятиметься все навколо. Мамі колись сказали, що вона має бути щаслива в кожний момент свого материнства й інакше ніяк, а оце інакше насправді дуже легко відбувається у всіх. І мама вже зараз дивиться на ідеальну картинку та намагається зрозуміти, що у неї відбувається не так.

Дивитися реально на речі

Бути мамою – це переживати дуже різні емоції, іноді діаметрально протилежні та навіть негативні. Важливо розуміти звідки вони беруться та що з ними робити. Наприклад, не злитися на дитину через погану ніч, а організувати двом спільний відпочинок вдень та пам’ятати, що нічого спеціально в цьому віці вони не роблять. Розуміти, що дитина хоче бути з мамою не через капризи, а тому що це абсолютно нормально в перші роки життя. Ситуацій можна наводити безліч, суть, думаю, зрозуміла.

Можна в один день радіти життю та щохвилини дякувати за маленьке щастя, а в інший – ледве стояти на ногах від втоми та медитувати на чашкою кави. Такий емоційний маятник трапляється в кожної мами щодня і найбільш простим варіантом є розуміння, що так нормально і насправді буде постійно. Варто вчитися отримувати максимум ресурсу в хороші періоди та розширювати свої вміння для справляння з не надто радісними смугами та моментами.

Обидві сторони материнства підкріплюють одна одну, повне життя неможливе без жодної з них. Коли нам погано, то думка про тихі періоди допомагає справитися з бурями. Коли нам щасливо та радісно, то ці моменти відчуваються ще гостріше після темних смуг. Кожна сторона підсилює та  відтіняє одна одну, а разом вони створюють фантастичні барви життя, яке б не було повних без якоїсь з цих частинок.