Блог,  Тайм-менеджмент та побут

Один день мами двох

Тут описаний один наш звичайний день. Коли не потрібно нікуди їхати, немає нічого непередбачуваного та грандіозного. Різні мої лайфхаки та важливі принципи, які полегшують життя та допомагають справитися. Далеко не зі всім:) Як кожна мама, я встигаю не все, щоб мені хотілося. Але такий розпорядок дня дозволяє мені робити більше, ніж можна було б. Як виглядає звичний день мами двох – читайте далі.
Ранній-ранній ранок мами
В кращі дні мій ранок починається о шостій годині. За 8 місяців Софії в нас були різні варіанти – в четвертій, п’ятій, сьомій, восьмій. Важко сказати, що мені такі години подобаються, але донечка прокидається і починає всіх радісно вітати з новим днем. Тому ми швиденько беремо необхідні дрібниці та втікаємо на кухню. Завжди легше знайти корисні та зручні моменти в “незручному” графіку, ніж намагатися перевчити немовля. Я зранку спокійно снідаю та маю декілька хвилин на себе, поки Соня махає ногами в шезлонгу. Якщо є ще трохи часу, то можна навести порядок на кухні чи у кімнаті.   Якщо нема роботи – бавлюся з Софією. Вона зараз дуже любить усілякі пальчикові забавлянки. Заодно і хлопців збудимо:)
В будь-яку пору дня та будь-де ми часто розподіляємо дітей за принципом “один дорослий – одна дитина”. Якщо треба  – просто говоримо і хтось з нас забирає обох дітей. Так легше не тільки в подорожах, а й у побуті. Особливо яскраво це відчувається зранку та ввечері. Спочатку діти після нічного сну хочуть ще побути на руках та зрадіти батькам після ночі, а ввечері треба всіх по черзі вкладати спати. Софія лягає рано і мені дуже цінно, що чоловік вечеряє з сином і потім читає йому казки.
Коли чоловіча частина нашого сімейства збирається на роботу та в садок, я вже кладу Соню на денний сон. Її ранні підйоми поки що дають ще один бонус – вони трохи довше дрімає зранку. Я ж маю час спокійно сісти за ноутбук і в тиші зайнятися своїми справами. Працювати з дітьми я так і не навчилася. Все, що завгодно, тільки не ноутбук. Як тільки я його  вмикаю, всім одразу треба уваги, балакати, мультики, “а що ти тут робиш”, “мама закінчуй працювати”. Та я ще й не починала! Мені простіше переробити всю хатню роботу з ними двома, ніж написати пів сторінки тексту. Тут ще якраз додається бонус дитячого садка – за тих три години я роблю 80 відсотків справ. Богдась же має куди подіти енергію,  з ким побавитися, різні цікаві  заняття, які зовсім не захоплюють маму. Ще я тепер не готую йому сніданок та обідній перекус. Мінус затрати часу та вічного “що ж приготувати їсти”.
Другий ранок мами

Більшість своїх справ я планую на ранок. В мене є ще сили, в Софії гарний настрій. Зазвичай зранку я готую вечерю. Ми звикли до свіжого на кожен день і різноманітного. Просто каша чи макарони нікого не влаштують. Таке може бути день-другий, а далі починаються делікатні натяки про щось цікавіше, м’ясо, салати, пироги. Тому я давно вивчила, що краще розігріта вечеря, ніж ніякої чи зроблена з нервами. Після обіду з ними двома готувати в рази важче. Якщо зранку вони обоє можуть самі побавитися (іноді ми прогулюємо садок), то після обіду ні. Так, я дуже орієнтована на дітей. Більше повисять на мамі зараз – більш самостійні будуть потім.

погляд Софії
Мамо, ти точно все встигнеш?
Іноді зранку можна піти по магазинах, на пошту чи кудись коротко з’їздити. В такі дні я не планую багато прибирання чи кухні, бо краще на день виділяти по одному “великому” завданню. Кухня, багато прибрати чи кудись поїхати – це так звані великі справи, які краще не поєднувати в один день. Якщо мені потрібно кудись піти, я планую дуже просту вечерю чи готую її за день до того. Мені ще потрібні сили залишитися спокійною до вечора. Якщо ж буду намагатися зробити все-все, то від того всім буде тільки гірше.
Іноді Софія буває без гумору і хоче бути біля мами. В таких випадках вона багато носиться на руках або в слінгу. Можна спокійно доробити більшість запланованих справ і всі будуть щасливі. Дуже зручно, що непотрібно їй нічого готувати їсти. Педагогічний прикорм – це прекрасно. Мінус – я добре думаю, що готувати дорослим. Хоча, який то “мінус”? Корисно всім.
Якщо спробувати описати ранок за схемою, то він буде виглядати так: всі поснідали-чоловіки пішли-Софія спить і мама за ноутбуком-Софія встала і ми готуємо їсти та щось складаємо. Так буває не завжди, але часто. Іноді однаковість приносить користь на користь.
  Обід – тиха година для всіх
Богдан в садку лише три години кожного. мене часто запитують, чому не лишаю довше. Відповідь одна – він не хоче. Коли я акуратно цікавлюся “а може б ти поспав з дітками?”, Богдась насуплюється і каже, що буде спати вдома. На цьому розмови і завершуються. Я не виходжу на роботу з 9 до 18 і мені не принципово, щоб він був у садку весь день. Краще три години та спокійно. Тому після 12ої ми з Софією біжимо його забирати і всі разом спішимо додому.
Вдома всі вкладаються спати і я маю двадцять хвилин, щоб випити час та посидіти в тиші. Перерва посередині дня допомагає набратися сил далі. Потім Соня будиться або хоче спати біля неї. Зараз ще в неї з’явилося чарівне вміння перевертатися крізь сон на живіт. Від того вона будиться і шукає мене. Тому я лягаю біля неї та читаю книгу або гортаю стрічку новин. Коли діти прокидаються, ми обідаємо та ще короткий час робимо щось вдома. Богдась та Софія бавляться, я ж ставлю підготовлену вечерю на плиту, або роблю дрібне прибирання, або розбираю листи, повідомлення на телефоні. Потім починається безупинне “а коли ми підемо на вулицю?” і ми туди збираємося.
З весни вже почався той період, коли з ними двома справді легше піти на вулицю, ніж сидіти вдома. У трирічки – тонна енергії, яку кудись потрібно подіти. Краще нехай вибігується на вулиці, ніж розносить квартиру. Маленькій дівчинці теж вже нудно вдома лежати, тому вона залюбки розглядає інших діток. Поки зібралися, поки погуляли та вернулися додому – вже вечір і ми готуємося до сну. Можна рахувати, що день пролетів. На вулиці Софія краще спить і я можу її таки вмовити на третій денний сон. Богдась має друзів, велосипед, пасочки і спортивний майданчик. Мама тепер йому на вулиці рідко потрібна і я тільки одним оком пильную, щоб був недалеко від мене і не ліз куди не просять. Можна побалакати з сусідами чи знову відкрити книжку або написати щось корисне на телефоні. Люблю синхронізовані додатки, які потім автоматично все підтягують на ноутбук.

 

Спокійний та швидкий вечір

Софія, як справжній жайворонок, теж лягає рано. Вона може в 7ій вечора вже хотіти спати. Якщо спостерігати біоритми дитини та намагатися їх дотримуватися, то вкласти дитину спати значно легше. Правда, в нас є два мінуси – періодичні соплі та потреба в абсолютній тиші. З закладеним носом вже в рази легше. Софія набагато краще їсть і переважно спокійна. Тиша залежить від настрою Богдана. Він вже вивчив, що краще побавитися самому, поки я кладу сестричку спати. В інакшому випадку вона буде багато плакати, а я її носитиму і носитиму.

тато читає
Іноді вечір проходить так
Якщо Софія таки поспить третій сон, то все простіше. Ми не дуже спішимо додому і довго гуляємо. В теплий сезон хочеться довше бути на свіжому повітрі. Потім вечеря і ми всі разом бавимося. Іноді Богдась має настрій посидіти сам з конструктором, тоді я з Софією сиджу на дивані і щось їй показую. Можемо сидіти там всі і читати книги. Дуже радію, що син так їх любить і знає багато милих слів та фраз. Софія теж завжди уважно слухає і особливо любить довгі історії, які я читаю в ролях різним голосом.  Вони взагалі обоє дуже люблять, коли ми вечір проводимо тихо та разом. Посиденьки десь – це класно, якщо рідко. Коли ж ми обіймаємося вдома, про щось говоримо та чекаємо тата, то вкладання на ніч проходять набагато легше. Діти насичуються увагою і легше відпускають маму на сон.

 

Коли приходить тато, то ми ще хвилин 15 сидимо всі разом. Потім Софія йде спати, бо дуже вже тре очі. За нею черга Богдана, який встиг розказати татові про свій день, стягнути з його тарілки щось смачненьке та вимагати бонусом мультик. То все відбувається дуже швидко та одне за одним. В Богдана досить чіткий ритм дня і його легше вкласти до 22 вечора, ніж після. Якщо все добре, то бонусом мамі є ще година-друга для спілкування з татом чи якогось фільму. Можна знову сісти за ноутбук чи книги. Так, я багато вчуся та працюю. Далеко не все пов’язане з блогом, але воно теж займає час, якого в добі всього 24 години. Хочеться зробити побільше корисного та цікавого. Завжди знайду собі справу, сидіти просто так не виходить.
Це дуже короткий опис одного дня мами. Іноді в нього поміщається набагато більше, іноді менше. Всі запитання можна залишити в коментарях на сайті.
І бути з нами в соціальних мережах:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *