Дитяча психологія та розвиток

Педагогічний прикорм – просто та зручно

Молодій мамі завжди охоче щось порадять. Як годувати, скільки гуляти, де дитина має спати, скільки плакати чи який засіб від болю в животику найкращий. Велика частина з цих порад переважно діаметрально протилежні, а іноді ще й шкідливі. Мабуть,  найбільше таких «інструкцій» існує про прикорм. Маму можуть просто засипати різними порадами на зразок «дай водичку, дитина пити хоче», «а ми вам вже в 2 місяці яблучко шкрабали», «що там в тому молоці, дай нормальну їжу». В цій статті розповім про найпростіший вид прикорму – педагогічний – та наш досвід .

Про медичні протоколи та шкідливі поради

Одразу напишу, що в нашому та міжнародному медичних протоколах великими українськими буквами написано, що дитині до півроку нічого крім грудного молока чи спеціальної суміші непотрібно. Протокол можна почитати тут. Про це варто нагадувати близьким та іноді навіть лікарям. Недосвідченій мамі може здаватися, що дитина справді не наїдається, але дитячий плач має багато причин. Бабусі теж радять, як вміють, бо їх так вчили і ми справді так росли. Але це не означає, що це добре. Діти набагато краще засвоюють дорослу їжу після півроку, бо їхній організм ще зовсім неготовий. Аргумент «я своїй дитині давала і вона нормальна виросла» теж не витримує критичного мислення. Нічого кращого за мамине молоко поки що не придумали:) Тому мамі варто набратися терпіння та впевненості у власних діях. Якщо буде татова підтримка – ще краще. Як показує наш досвід, думка бабусь теж може змінюватися. Найважливішим в цьому всьому є рішення мами та її володіння правильною інформацією.

Педагогічний прикорм в теорії

Педагогічний прикорм дозволяє спокійно, природно та без примусу познайомити дитину з дорослою їжею та ввести її в раціон малюка. До року грудне молоко/суміш залишається основною їжею.  Якщо Ви хочете нагодувати дитину великою порцією їжі чи замінити грудне молоко, то педагогічний прикорм не допоможе нічим.

Харчовий інтерес видно дуже добре

Спочатку мають бути ознаки готовності до прикорму. Дитині півроку, вона може сидіти хоча б з підтримкою, має харчовий інтерес, виштовхувальний рефлекс зник, дитина може відмовитися від їжі, якщо не хоче. Бонусом також є хоч один зубчик. Як відрізнити харчовий інтерес від просто цікавості до процесу? В нас це виглядало дуже своєрідно. Коли ми сідали їсти, то Софія дивилася таким пильним поглядом, що шматок в горлі застрягав 🙂 Коли я з нею ділилася їжею, можна було спокійно продовжувати трапезу. Так і вирішили, що пора. Розвитку харчового інтересу дуже допомагає, якщо брати дитину з собою за стіл. В нас обоє дітей мало не з народження спостерігали як дорослі їдять. Тому їм було дуже цікаво спробувати, що ж це все таке. Якщо харчового інтересу ще немає, варто трішки зачекати та продовжувати показувати приклад. Без хвилювань, до школи дитина точно навчиться їсти дорослу їжу)

Під час їжі, дитини дають три мікродози трьох продуктів. Тобто не більше 9 дрібних частинок продукту. Мікродоза – це шматок розміром з зерно гречки. Такою дрібкою важко вдавитися, але дозволяє дитині зрозуміти, що є шматки, що їх потрібно жувати і їжа виглядає саме так. З фізіологічної точки зору, це теж правильніше. Шматок часто проходить «транзитом» через шлунок, лише знайомлячи його з новою їжею. Пюре ж обволікає стінки шлунку та створює додаткове навантаження під час перетравлювання. Ми ж в першу чергу, знайомимо з їжею, ви пам’ятаєте? А неперетравлені шматки легко можна знайти потім у підгузнику.

Кожна порція їжі запивається грудним молоком, яке допомагає її перетравлювати. Діти можуть відмовлятися від їжі, яка їм не смакує, чи в періоди хворіб або прорізування зубів. Тут немає нічого страшного, вони потім все надолужують.

Педагогічний прикорм на практиці двох дітей
Діти і прикорм – це весело 🙂

 З Богданом в нас прикорм був змішаний. Я багато давала зі своєї тарілки, але частково варила окремо. Детально це описувала в нашій історії завершення ГВ, якщо цікаво прочитати, статтю можна знайти тут. Скажу тільки, що починав він з вареної кукурудзи та квашеного огірка. Софія ж підскакувала від вигляду цитрусів ще в чотири місяці. Потім тато спробував їй дати дольку мандарини, я насварилася. На цьому експерименти закінчилися, бо здоров’я дитини важливіше. Хоча мені іноді здавалося, що Софія ну дуже вже хотіла щось спробувати.

Коли їй стукнуло півроку, я не пішла в магазин за кашею, сирочком чи новим блендером. Просто дістала зі своєї тарілки шматок моркви та дала спробувати. Очі в Софії були великі та здивовані, але вона відкрила рот ще. Наступний шматок їй теж сподобався, а третій вона випхала язиком. На цьому прикорм в цей день завершився. Мені більше подобається давати по одному продукту в день, щоб краще бачити реакції. Їх, на щастя, ще не було. Якщо в дитини виникають запор, блювання, алергічні реакції, то варто прикорм призупинити, спостерігати і проконсультуватися з лікарем.

За місяць часу Софія спробувала багато овочів та фруктів (хвала морозильній камері!), картоплю, гречку та домашній сир. Останній їй не подобається, вона постійно плює. Найбільше любить гречку, банан та полуницю. Її я теж дістала з морозильної камери, дуже зручно туди запихати багато різного.

Коли ми їмо, є два варіанти сидіння Софії. Один – в шезлонгу, де я підіймаю спинку, інший – просто в мене на руках. Другий спосіб кращий, бо якщо дитина закашлялася, потрібно менше часу щоб її перевернути чи нахилити. Наш стілець для годування поки що гостює в друзів. Софія сідає, але не сидить, тому мої руки зручніші.

Чому педагогічний прикорм є кращим?
варити три штуки окремо?)

 Щоб так сказати, є багато причин. По-перше, ми можемо зробити кращим харчування усієї сім’ї. Якщо ви їсте багато смаженого, важкої чи шкідливої їжі, то маленькій дитині такого точно не даси. Ми виключили зі свого меню багато пунктів і навіть не згадуємо про них.

По-друге, на своєму прикладі легше розвивати любов до правильних продуктів та пояснювати, чому чогось не можна. Діти наслідують батьків. Трохи дивно давати дитині таке корисне броколі чи гарбуз, але самим не їсти їх. Іноді ми кажемо «це для дорослих» і Богдась вже звик, що йому такого не можна.

По-третє, це простіше. Варити окремо для дорослих, однієї та іншої дитини займає багато часу та втомлює. Сили можна використати на щось значно приємніше. Мені не хочеться, щоб діти пам’ятали маму тільки на кухні, я там і так багато часу. Виняток, коли дитині справді чогось не можна через ризик алергії чи непереносимість продукту.

По-четверте, це економніше. Ви ж не будете варити дві ложки каші? Дитина на початку прикорму більше і не з’їсть. Решту куди? Викидати, самій їсти, давати ще комусь? Поки що в Софії немає навіть окремої тарілки та ложки. Ми не використовуємо пляшечок для пиття чи ніблера. В педагогічному прикормі це зайві речі.

Якщо ще залишилися запитання, їх завжди можна задати в коментарях. Якщо стаття була вам корисна  – кнопка поширення внизу)

 

Шукайте нас в соцмережах:
facebook.com/zrostayemo.pryrodno
instagram.com/zrostayemo.pryrodno
youtube.com/зростаємоприродно

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *