Блог,  Дитяча психологія та розвиток

Криза новонародженого:

Уявіть собі, що ви раптово потрапили на іншу планету. Ви ніби й знали, що ця подорож має відбутися, але все сталося так раптово – і ви вже там. У цьому місці абсолютно все незнайоме та дивне – різке світло, високі звуки, неймовірні, незрозумілі, а іноді й страшні предмети. А запахи… їх стільки, що голова йде обертом. Навколо бігають височенні істоти, ви погано їх розрізняєте, але орієнтуєтесь на ті ж звуки та запахи, так легше. Від усіх йде гора інформації, емоцій, відчуття переповнюють – і починається легка паніка та бажання негайно повернутися у рідну домівку, але її вже чомусь немає. У цьому коловороті є одна розрада та підтримка – ви маєте провідника, який привів вас на цю невідому планету та який обіцяв скрізь супроводжувати та вчити тут жити. Ви чіпляєтеся за нього руками та ногами, бо це єдина знайома та зрозуміла тут істота і вона має завжди бути з вами, інакше починаються її панічні пошуки з плачем та криком. Коли знову знаходите, то стає спокійно та затишно.

Криза новонародженого: причини

Ні, це не сюжет фантастичного фільму чи книги, хоча згадано найбільш загадкове та складне явище на світі – народження нової людини. Такою метафорою можна описати відчуття крихітної дитини, яка щойно прийшла сюди. Новонароджене маля ще повністю не готове до життя в цьому світі – і адаптуватися йому допомагає криза новонародженого. Так, отаке страшне слово «криза», при якому ми згадуємо трирічок з істериками чи буремних підлітків, насправді дуже допомагає нашому розвитку. Хоч і не додає міцності психіці батьків))

Криза новонародженого має насправді дуже прості причини – відділення від мами, нові відчуття у вигляді холоду, яскравого світла чи голоду, перехід в інше середовище, яке вимагає по-іншому дихати, їсти, спати, пересуватися. Причин для стресу назбирується досить багато, тому діти «втікають» у сон. У цьому місці книги про розвиток малюків та всілякі рекламні брошури компаній збрехали мало – перші тижні діти справді можуть спати майже по двадцять годин та іноді виглядають, ніби вони ще не зовсім тут. Пригадайте, коли ви зранку встаєте, але ще не до кінця прокинулися. Частина мозку ще десь «там» та додивляється сон, а частина вже думає, як вимкнути будильник та дійти до ванни. Трохи схоже живуть і новонароджені діти: вони уві сні ще там, у маминому животику, та іноді прокидаються, щоб усе більше знайомитися з цим світом.

Як криза новонародженого виглядає в реальності?
Дитині потрібен контакт з батьками

Першу добу після народження дитина може спати практично весь час. Тут, щоправда, є важлива умова: щоби мама була поруч. Насправді все в цей період крутиться навколо постійного спільного перебування мами та дитини, бо це найважливіша умова адаптації. Можна уявити, наскільки це виглядало жахливим у Союзі, коли маля віддавали жінці аж на третій день, а до того лише приносили погодувати кожні три години. Воно не розуміло, де воно, що відбувається, чому так мало мами та їжі (її, ясно, що треба небагато, але не за графіком). Зараз картина, на щастя, набагато краща – і мама може брати дитину будь-якої миті або взагалі не відпускати її. Якщо вам раптом кажуть, що маля має лежати лише в кювезі, не вірте, ніде такого не написано. Якщо мама хоче, то дитина може всі три доби спати на ліжку в неї під боком.

«Веселощі» часто починаються на другу ніч пологів, коли дитина проживає той факт, що вона відділилася від мами та має стільки труднощів із цим світом. Починаються крики та плачі – й ніяк маля не виходить заспокоїти. Мамі видається, що плаче тільки її дитина, а решта чемно спить, і вона не розуміє, що відбувається. Медичний персонал часто плутає це з голодом і починає розмови про нестачу молока, суміші та пляшечки. Трохи би більше знань з психології, людей для роботи та бажання шукати вирішення – ситуація могла би бути кращою. Про голод може свідчити лише втрата ваги, а загалом крики, як і в трохи старших дітей, мають дуже багато причин.

Часто після виписки з пологового будинку всім стає легше. Мама почуває себе краще, заспокоюється й поступово знайомиться зі своєю дитиною та новим статусом. Маля відчуває мамин спокій і теж менше галасує та активно росте, набирається вмінь.

Що потрібно робити мамі з немовлям?
Всі кризи минають. Це потрібно пам’ятати

На мою думку, це найпростіша криза з погляду втручань дорослих і міцності їхніх нервів. Для дитини це ж, можливо, найважча подія життя, бо що може бути важливішим та серйознішим, ніж власне народження? Щоби цей час адаптації минув якнайлегше для обох (мама ж теж звикає до всього, навіть якщо маля вже не перше в сім’ї), дитину потрібно багато носити або просто лежати разом з нею. Це називається доношуванням і зберігає той фізичний контакт, який був нерозривним цілих дев’ять місяців. Що в дитини працює найкраще? Інстинкти та рефлекси. Перші підказують, що має відбуватися, а другі – як це реалізовувати. Найкращою запорукою виживання та розвитку є безпека, це вбито в настільки глибокі та древні шари мозку, що із цим нічого не зробиш. Тому дитині потрібні поруч дорослі, які її годують, гріють, захищають – от тоді можна спокійно розвиватися.

Ще один дуже важливий та простий пункт – любити)) Обіймати, цілувати, говорити чи просто бути поруч, щоби малеча це відчувала. А задоволення та щастя знову ж таки для всіх.

Криза новонародженого не є надто тривалою та завершується в 4-6 тижнів. За цей час у дитини з’являються яскраві реакції на різкі звуки, людські голоси чи світло. Вона повертає голову в різні боки та з цікавістю розглядається, що ж це таке відбулося. Коли дитина починає усміхатися мамі, тягнути до неї руки та просто ставати дуже активною, можна сміло себе вітати – першу кризу ви пройшли. Попереду ще більше п’яти)) Та про них згодом.

Написано та опубліковано для Батьківський канал

Фото pixabay.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *