Блог,  Дитяча психологія та розвиток

Адаптація до дитячого садка: 10 правил

Рано чи пізно цей момент приходить практично у всіх батьків. Перший день у дитячому садку. Значно краще, коли дитина вже старша, легше відпускає від себе маму, не так розгублюється в новому середовищі. Проте «краще» не завжди дорівнює «можливо». Іноді обставини змушують батьків, як мінімум, досить рано шукати няню для допомоги. Якщо такої можливості немає – державний садок завжди відкритий. Якщо місце є.

Правило 1  – уважно вибираємо місце

 Дитячий садок починається не з ліжечок, гарних тумбочок чи правильного харчування. У ньому все залежить від вихователів. Якщо вони мають хороший досвід, педагогічний хист та чуйність – все налагодиться. Тому коли пишете відгук про свій садочок, напишіть трішки більше, ніж «дуже добре» чи «ой, все так погано». Поясніть свою позицію, згадайте про вихователів – й інші мами будуть вам безмежно вдячні.

Найголовніший пункт, як вихователі реагують, коли дитина плаче, капризує, б’ється або не хоче щось робити. Бо ж якщо умови можуть бути не геть чудові (а переважно так і є, тому звикаємо), то вплив педагогів є дуже важливий. Якщо лунають фрази про куток, жадібність, поганого хлопчика/дівчинку або, ще гірше, на дитину кричать, чи її можуть вдарити – такий заклад треба оминати десятою дорогою. Разом з цим написати відповідну заяву на ім’я завідувача, бо такі речі пропускати не можна. Травмувати дитину дуже легко, а розбирати наслідки завжди є набагато довше. Тому звідси випливає перше і дуже важливе правило – уважно вибираємо вихователів, вони теж допомагатимуть дитині з адаптацією до садка. Краще водити дитину трішки далі і там, де її щиро люблять, ніж близько чи в хороші умови, але з таким собі ставленням.

 Правило 2 – говоріть заздалегідь та показуйте
Дитячий садок може бути дуже гарним. Але вихователі важливіші

 Говоріть з дитиною вдома про свій вихід на роботу та дитячий садочок. Хтось починає ще за рік розповідати про таке місце, хтось з весни, дехто за місяць. Важливо, щоб саме вашій малечі вистачило часу зрозуміти що це таке. Що настане такий момент, коли мама не завжди буде поруч, але обов’язково повертатиметься – і ви знову будете разом.

Розповідайте дитині про садочок, гуляйте поруч, показуйте, що там граються дітки, є вихователі, а мами в той час працюють чи роблять ще якісь важливі справи. Читайте книги зі спеціальними історіями або дивіться мультфільми. Складіть свою казку про це. Показуйте приклади знайомих діток. Врешті-решт попросіться в групу, щоб показати дитині на декілька хвилин. Дуже добре може піти коротка історія про те, що батьки ходять на роботу, а дітки мають свою, спеціальну роботу, бути в дитячому садку. 2-3 роки – це вік, коли діти дуже наслідують поведінку батьків і такий варіант може їх трішки надихнути бути, як дорослі.

В будь-якому випадку, дитина має знати, що таке місце є. І найголовніший пункт – мама чи тато її завжди вчасно звідти заберуть.

Правило 3 – без фантастичних історій

Уникайте перебільшених розповідей про садочок, наскільки там весело, добре та захопливо. У дитини будуть перебільшені уявлення, а отже, багато розчарування та небажання туди приходити знову. Навіщо малюка обманювати? Сюди ж про залякування, іноді батьки можуть говорити дивовижні речі на зразок «от будеш нечемна, віддам тебе у садочок», «підеш у садочок, побачиш, як там», «у садочку тебе скоро навчать ділитися/бути чемним/слухатися». По-перше, нічого такого там не навчать, а по-друге, якщо маля лякати, то як воно має хотіти туди йти? По-третє, якщо мама відводить дитину в таке погане місце, то як дитина має їй довіряти?

Кажіть правду. Що є різні заняття, що вихователів варто слухати. Є певні правила, яких слід дотримуватись. Що іноді може бути сумно, але мама повернеться та втішить. Що інші дітки можуть плакати. Про це обов’язково варто попередити та пояснити, чому так відбувається. Ваша дитина може просто-напросто злякатися криків інших та відмовитися ходити у садок. Дивіться на реакцію своєї дитини – можна зрозуміти багато та хоч трішки передбачити як воно буде.

Правило 4 – заспокоїтися мамі
Коли дітей багато, без емоцій не обійтись

Часто найбільше за садочок хвилюється саме мама, і ці переживання легко передаються дитині, тому вона логічно намагається опиратися, бастувати та не ходити туди. Так, ніхто не знає, як відбуватиметься адаптація, які сюрпризи та виклики чекатимуть через півгодини, але що частіше уявляти такі картини, то більше буде і проблем. Зосередьтесь на здоровому нормальному очікуванні та прийнятті будь-яких варіантів, і тоді все точно мине легше, ніж могло би бути.

Варто пам’ятати одну просту річ: спокійна мама – спокійна дитина. Тому свої нерви відправте кудись подалі. Якщо стояти під дверима групи з переляканим виразом обличчя, то в дитини миттєво виникнуть сумніви що ж це за місце таке. Навіть якщо через годину малеча заливається слізьми – не плачте з нею. Співпереживайте, співчувайте, розумійте, втішайте, аде без своїх сліз. Нічого доброго не вийде з картини, де мама з дитиною гірко плачуть в обіймах.

Перестаньте ходити та заглядати по вікнах, у двері та всі можливі щілини. Якщо дитина побачить батьків, то вже негайно захоче вийти, навіть якщо їй все підходить і вона спокійна. Якщо вас побачать інші діти, то можуть плакати ще більше, бо де ж їхні батьки.

Правило 5 – любіть свою дитину та розумійте її

Дитині потрібна підтримка та любов у дуже великій кількості. Перші дні та навіть тижні такої нетипової розлуки з мамою є насправді важкими, як би легко все не виглядало ззовні. Не спішить одразу після садка додому чи ще кудись. Знайдіть 5=10 хвилин, щоб “включитись” в дитину. Обіймів, заспокоєння  і за потреби, побудьте разом. Том плануйте свої справи так, щоб на початку приділяти багато часу та уваги дитині: бавитися, гуляти, робити щось разом. Запитуйте в малечі, як їй у садочку, приймайте її емоції та не заперечуйте. Замість фрази «ну, ось всі дітки ходять та не сумують за мамою» скажіть «я дуже добре тебе розумію, мені теж без тебе сумно, але кожного вечора я сильно радію нашій зустрічі». Дитина відчуватиме, що вона важлива та не покинута. Загалом візьміть за правило розпитувати, як минув день у садочку, хваліть за успіхи, з цікавістю слухайте дитячі історії. З отих розповідей можна почерпнути багато важливого: чи подобають свихователі, як вони спілкуються з дітьми, чи вашій малечі добре в садку.

Правило 6 – проговорити з вихователем особливості дитини

Наприклад, дитина ще носить підгузник або любить засинати з іграшкою. Чим краще та вільніше, без сорому, поговорити з вихователькою, тим легше їй буде працювати з вашою дитиною. Також вільно розпитуйте, як було дитині, що вона робила, як реагувала. Це теж допоможе зрозуміти, як ваша малеча почувається в садку. Якщо група невелика, попросіть, по можливості, приділити дитині трішки більше уваги. Готовність малечі до такого залишання не завжди пов’язана з віком та й передбачити результат дуже важко Якщо дитина легко залишається з бабусею та нянею, то садок – зовсім нове місце, до якого потрібно звикнути.

Правило 7 – не спішіть без потреби
Що важливіше – садок чи дитина?

 Якщо можливо, то перші дні в садочку залишайте дитину лише на годину-другу, щоб вона звикла, і обов’язково повертайтеся у визначений час. Прийдіть з дитиною на прогулянку, запропонуйте їй побавитися з дітками, а ви сходите до магазину. Наступного дня залиште довше, перед прогулянкою і знову поверніться в той же час. Через тиждень-другий-третій  спробуйте залишити на сон.

Є така цікава рекомендація про різні подарунки за відвідування садка протягом першого-другого тижня. Для мене вона дуже спірна, бо до доброго звикаєш швидко, і дитина потім просто вимагатиме щось, бо інакше туди не піде. Чула колись історію про дівчинку, якій кожного дня купували «кіндер-сюрприз», щоб відвести у садочок. Знаєте, є такий старий принцип «що забагато – то не здорово». Можна відзначити сам початок відвідин садочка, якщо він був позитивний (бо святкувати сльози та плачі злегка дивно), хвалитися таткові ввечері чи бабусям/дідусям телефоном. Все. Відвідування садочка – це просто частина життя, а не щось особливо-фестивальне зі щоденними призами.

Правило 8 – бути близько й готовим, що не все легко піде

На жаль, не для всіх, бо деякі мами мають виходити одразу на повний день, але якщо є змога забрати дитину швидше, то скористайтеся нею. Далеко не всім дітям подобається відвідувати садок. Іноді вони можуть бути до нього зовсім неготовими. Якщо немає нагальної потреби – відкладіть цей процес. Міцність дитячої психіки є набагато важливішою за “так треба”. На жаль, маємо ще такий нюанс, що може “пропасти” місце дитини у садку, якщо вона його не відвідує. Потрапити ж потім на добір є вкрай складно, місць і так усім не вистачає. Тут вже батьки самостійно мають зважити всі “за” та “проти” і прийняти рішення.

Частенько, читаючи коментарі мам про перші дні їхніх діток в ДНЗ, можна зустріти  фрази про «всі через то проходять», «нічого страшного», «поплаче декілька днів, а потім радісно бігтиме до виховательки». Отакі всі поради та спроби є ШКІДЛИВИМИ для дитини. Якщо адаптація є важкою – мамі треба приділити максимум часу своїй малечі, а не мужньо терпіти її плачі під зачиненими дверима. Що робити зі своєю дитиною, вирішувати кожній мамі, але припиніть радити комусь.

Правило 9 – кризи є у всіх

Кризовими моментами вважають 3ій та 7ий день в садку, в також місяць-півтори. Спочатку дитина розуміє, що садок – це не “одноразова акція” та й можуть вже накопичити ст враження від перебування. Після вихідних буває частий регрес, бо два дні вдома зароджується думку “можливо це все”. Проте, як показує практика, криза може прийти будь-коли. В якийсь момент дитині стає забагато, більше хочеться до мами і вона не готова йти в садок. Прийміть та поясніть. В дуже кризовому випадку зробіть перерву, але вкажіть на це іншу причину. Наприклад, вам разом треба по справах. Чому так? Щоб дитина пам’ятала, що садок – це досить обов’язкове місце й іноді варіанту “не йти” немає.

Правило 10 – увага до всього
Тілкьи не лякайте дитину садком

Спостерігайте за дитиною перші тижні, звертайте увагу на нове та нетипове. Зараз мова не про вивчення кольорів чи друзів із садочка, а про відмову від їжі, пісяння поза горщик або надмірну самостійність дитини. Щось раптово нове може бути сигналом, що дитині є важко, але вона виражає це таким чином, по-своєму. Сюди ж можуть належати часті хвороби, «принесли зі садочка» – далеко не завжди причина. Дитина може хворіти, бо це єдиний вихід не піти у садок. Вона мовою тіла говорить, що їй важко, страшно і треба бути біля мами. Тут порада, мабуть, єдина: якщо є можливість – зробіть перерву або відкладіть відвідування садка на пізніше. Хвороби – це поганий сигнал і він з’являється тоді, коли інакше мама не розуміє.

Як варіант, незрозумілі істерики чи зависання на мамі. Це теж може бути ознакою важкої адаптації. Навіть якщо дитина виходить з групи щаслива та усміхнена, а впродовж дня плаче з найдрібнішої причини, це потребує уваги. Просто подумайте собі чому так і чи не є причиною відкреагування емоцій з садка.

Дитячий садочок, як нова і дуже велика подія у житті дитини, потребує добрячий вагон маминого часу і терпіння. Треба розуміти, що ніщо не відбувається за запланованим сценарієм і дитина має свій голос в цьому процесі. Так, у більшості сімей нікуди від цього кроку не втечеш, але саме від батьків та їхнього розуміння і любові залежить наскільки все мине легко та невимушено. Спокійного вам садочка! 🙂

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *