Материнство

Післяпологова депресія: про що ми мовчимо?

Післяпологова депресія – досить табуйована тема в нашому суспільстві. Ми вважаємо, що жінка після пологів має лише радіти дитині та сумлінно за нею доглядати, при цьому встигаючи виконувати решту звичних справ. Якщо ж молода мама відчуває пригніченість, сум чи апатію, то їй можуть не зрозуміти. Післяпологова депресія далеко не завжди визнається і часто навіть заперечуються в своєму існуванні. Лікарі та спеціалісти про неї знають, а ось на побутовому рівні взаємодії виникає багато нерозуміння чи навіть критики. На, жаль самими мамами, які вважають післяпологову депресію чимось таким, що виникає від надлишку вільного часу чи бажання привернути увагу. Проте жодні витіснення не перекреслять факт існування післяпологова депресії та інформації, що нею страждає 10-15 % жінок.

Що таке післяпологова депресія?
Мама може не розуміти, що не так

Варто сказати, що післяпологова депресія може виникнути у будь-якої жінки. Це не залежить від статусу, фінансового рівня, поглядів чи здоров’я молодої мами. Іноді в суспільстві можна почути думку, що причиною є переживання чи дії жінки, але це теж не так.

Після пологів в організмі жінки знижується рівень деяких гормонів. Це може призводити до коливання емоцій молодої мами. Неможливість повноцінно відновитись після народження дитини, постійний недосип, накопичення втоми, тиск очікувань суспільства – це все теж може сприяти розвитку післяпологової депресії. Також є ще додаткові фактори, про які згодом. Статистика свідчить, що приблизно 10-15% жінок страждають від післяпологової депресії. Кожна десята молода мама потребує серйозної підтримки, а скільки реально її отримує? На жаль, таких даних нема. Насамперед важливим є уважне та розуміюче ставлення чоловіка та близьких, бо сама жінка може не розуміти що з нею відбувається.

Післяпологова депресія – це розлад настрою, який може розвинутись у жінок після пологів.

Як виглядає післяпологова депресія? Ось приблизний перелік ознак:
– пригнічений настрій, сум, дратівливість, злість, тривога;
– втрата задоволення або інтересу до звичайної діяльності;
– соціальне уникнення;
– порушення сну, апетиту, втрата енергії (втома);
– невпевненість, зниження концентрації уваги;
– почуття провини(надмірне, невідповідне), відчуття нікчемності;
– сильна тривога, панічні атаки;
– уникнення соціальних контактів;
– постійні сумніви в своїй здатності дбати про дитину;
– відсутність емоційного зв’язку з дитиною;
– думки про бажання втекти або померти чи навіть заподіяти шкоду собі чи дитині;
– тривалість принаймні два тижні, більшу частину дня;
– симптоми викликають значний стрес і/або порушення функціонування;
– відрізняється від післяпологової меланхолії (бебі блюз). Легка і тимчасова. 50-80% протягом перших кількох днів, знижений настрій, плач, дратівливість, безсоння, тривога, минають протягом 2-3 тижнів.

Післяпологова депресія заважає жінці повноцінно доглядати за дитиною, жити в своє задоволення та радіти материнству.

Чим точно НЕ є післяпологова депресія: примхою жінки, бажанням привернути увагу, надмірною кількістю вільного часу, дурницею, яка виникає через сидіння вдома.

Є жінки, в яких швидше за інших може виникнути такий стан. Наприклад, такі які:
– мали депресію під час вагітності (або під час чи після попередньої вагітності);
– важкий перебіг вагітності та/або пологів;
– рідних зі схожими станами;
– передчасні пологи;
– ускладнення зі своїм здоров’ям чи здоров’ям дитини після пологів;
– відсутність різного роду підтримки від найближчого оточення.

Цей перелік не означає, що в жінок, які в своєму житті мали схожі ситуації, обов’язково виникне післяпологова депресія. Ні, але саме вони потребують більше уваги та допомоги, іноді кваліфікованої, від психолога чи психотерапевта.

Відмінність післяпологової депресії від післяпологової меланхолії
Діти теж страждають через мамин стан

Насправді багато мам після пологів можуть відчувати стурбованість, смуток чи втому. Це так звана післяпологова меланхолія або бебі блюз (англ. «baby blues»). Вона зустрічається у великої кількості жінок та є досить нормальним станом. Адже ми втомлюємось від догляду за дитиною. Повільно відновлюємо сили після пологів. Намагаємось адаптуватись до нового етапу життя. Вчимося давати собі раду і з малям, і зі старими справами. Піклуємось про старших дітей та їхнє звикання до нового члена сім’ї. Це все потребує зусиль. Тому не дивно, що у молодої мами можуть з’являтись сумніви у своїх силах чи схвильованість. Післяпологова меланхолія переважно виникає приблизно через тиждень після пологів та може тривати 2-3 тижні. В цей час важливо забезпечити мамі достатній відпочинок та психоемоційну підтримку.

Власне при післяпологовій депресії ці всі переживання (та ознаки перелічені вище) настільки сильні, що жінка не може повноцінно жити та доглядати за будь-ким. Вони можуть тривати декілька місяців або навіть декілька років. Тому жінці потрібні допомога близьких та спеціалістів.

Допомога при післяпологовій депресії
Сім’я – це мама, тато і дитина

Первинною та найбільшою опорою для жінки є її сім’я, точніше чоловік. У дитини є мама та батько (у більшості випадків) і це означає, що догляд за нею лягає на плечі обох. На жаль, у нас прийнято вважати, що після народження дитини у житті жінки не змінюється нічого, додається лиш один пункт – догляд за немовлям. Так ось – змінюється абсолютно усе. Спосіб життя, навантаження, переживання, емоції, ритми сну, фізичні можливості, самопочуття, здоров’я та навіть особливості фізіології чи гормональний фон. Це без згадки про стосунки з чоловіком, взаємодію з суспільством, соціальну ізольованість та шквал нової інформації, яку потрібно вивчати та приймати правильне рішення.

Якщо ж жінці після пологів допомагає хтось з родини, то ці люди теж мають бути проінформовані про можливі переживання мами та способи допомоги. Тут ми повертаємось до важливого питання загальної профілактики та поінформованості населення та спеціалістів, які найбільше спілкуються з молодими мамами. Мова про педіатрів та сімейних лікарів. Важливо зазначити, що жінка має мати де виговоритись і бути почутою та зрозумілою. Інакше вона шукатиме допомоги деінде. Переважно в найбільш доступних місцях – у таких же молодих мам-подруг, в інтернеті на форумах чи групах для спілкування. На жаль, там далеко не завжди жінка знайде підтримку чи навіть співчуття. Дуже часто – нерозуміння та осуд.

Слід пам’ятати про обов’язкову фахову допомогу. Психолог чи психотерапевт може кваліфіковано та якісно допомогти жінці. До них варто і треба звертатись, тут немає нічого особливого чи дивного. Ми – живі люди, які іноді можуть не справлятись самі зі своїми труднощами. Для цього й існує психотерапія.

За матеріалами УКУ та відкритої лекції Мирослави Ромач, доктора медичних наук, професора, психіатра, м. Торонто

Зображення з фотостоків pexels.com, gratisography.com, pixabay.com

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *