Блог,  Материнство

Право бути мамою: частина про оточуючих

Якщо взяти звичайну пересічну маму, то вона дуже любить свою дитину та бажає їй усього найкращого. Вона прикладе всі можливі та неможливі сили, щоб виростити, виховати та допомогти прокласти свою дорогу житті. І кожного для мама задумується чи все робить правильно, чи не нашкодить та чи інша дія, який вплив вона матиме у майбутньому. Мами переживають, мами думають, мами сумніваються, коригують свої погляди і знову переживають, чи так буде добре. І саме в цьому місці їй дуже активно та чудово «допомагають» навколишні люди – починаючи іноді вже від бабусь і закінчуючи іншими мамами в першій-ліпшій тематичній спільноті на фейсбуці. При чому чим більш віддаленою та незнайомою є людина, тим авторитетніше та мудріше вона дає поради і розказує мамі, в чому вона неправа.
Починається все від пологового та постійно актуальної теми ГВ. «Дитина кричить, нащо ти її мучиш, дай суміш, вона поспить і ти відпочинеш», «нащо тобі з тими грудьми мучитися, в тебе нічого не виходить, дай суміш, легше буде жити», «обов’язково треба цідитися», «ти не можеш зцідитися – значить нема молока», «у нас всі немолочні», «дай дурник»… «Що, ти хочеш до двох годувати?!», «Що, ти не спиш, сил нема, не хочеш більше годувати? Та дитині тільки 1,5 роки, треба ще» – в обох випадках мама погана, розумієте? Нема в нас середнього варіанту, нема.
«Ай, ви на ШВ? Не захотіла годувати? Не змогла налагодити? Ну-ну…». Не потрапили мамі в руки телефони консультантів (до речі, дуже багато мам не знають про нашу львівську групу підтримки ГВ), всі закидали мудрими фразами про немолочність та «мучити дитину», підтримки немає – мама здалася, тихо десь в куточку себе гризе і приходить ще хтось, хто дуже влучно похитає головою на штучне вигодовування.
Є ще взагалі шикарний момент, коли маму клюють за те, що вона сама не народила, а її прокесарили. Не важливо, які там нюанси виникли під час пологів, «ще й сама вродити не змогла».
В батьків спільний сон з дитиною, всім зручно і чудово, але ж як-то так, дитина має бути в ліжечку. І не важливо, що прокидається вона щогодини. Мама має вночі вставати, годувати, заколисувати і повертатися до себе. Спати мамі? Де таке видано, ми не спали і вам нічого не станеться. Інший варіант – дитина спить в ліжечку, мама широко і щасливо розкидається на своєму ліжку, крутиться і перевертається скільки хоче, а малеча досипає з батьками або зранку, або вдень, чи вже як виходить. Ні, тільки повний спільний сон, інакше ніяк, в дитини буде психологічна травма. Те, що двоє батьків злегка зомбі або тато взагалі на пару років виселений на інший диван – це теж не рахується.
Не носити дитину постійно на руках, привчиться до рук. Нехай лежить, покричить, нічого їй не станеться. Що, слінг? Дитина задихнеться, в неї буде кривий хребет, вона не зможе ходити. Що, возик? Фу-фу, дитину треба тільки біля себе носити, візок – це просто зло саме по собі, без пояснення. Продукти може і чоловік купити на вихідних.
Як, 5 місяців і ще немає прикорму? Вже-вже, негайно треба 100 грам каші, бо дитина худа/не наїдається/до школи годуватимеш/ви вже все їли в тому віці. Як не блендерити? Дитина подавиться. Як готуєш окремо? Давай дорослу їжу, нічого окремого.
Вдягти підгузник, дитина сама сяде на горщик, коли захоче. Зніми підгузник, скільки можна її тримати в ньому, коли нарешті привчиш до горщика. Ви в же в тому віці… і далі по тексту.
Таких аспектів і ситуацій на кожному кроці і добре, якщо в кожної другої мами, а не в кожної першої. Все неможливо описати, але мені видається, що кожна може впізнати тут щось своє і точно ще багато всього додати. Вам видається, що надто перебільшено, узагальнено і місцями хочеться посперечатися? Так, насправді частково так і є, але зрозумійте правильно, я взагалі не проти нічого з описаного (ну майже), але в нашому суспільстві всі навколо дуже схильні виховувати маму, казати що і як вона має робити, бо ж «молода-зелена, світу не знає», відбираючи в неї найголовніше – право бути мамою, а разом з ним все, що сюди належить: думати, вибирати, робити помилки, вчитися разом з дитиною та ставати дорослішою та мудрішою. Відчути задоволення від власного материнства, свободи, легкості гармонії життя зі своїм чудом – такого життя, яке обирає мама. Сама. А якщо в неї будуть сумніви чи запитання, то вона прийде і їх озвучить в пошуках відповідей і знову ж таки, що робити з цими відповідями вона обиратиме сама.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *